Чекаючи на Ґодо

День за днем повторюється: настає ранок, день, ніч і так щодня. Вони чекають – біля дерева, на поляні, в театрі, в світі, нашому не бездоганному світі. Герої поринають та занурюють присутніх у світ Бекетівського абсурду. Чи нашого абсурду? Ця п’єса про акторів. А їхня гра чи забавляння деякими речима призвела таки до результату - до нового очікування на нового Ґодо. «Ця п’єса – Біблія Театру Абсурду. І велика шаранда, яку одні примудряються перетворити на тригодинну «нудьгу», інші ж узагалі не розуміють, про що й навіщо грають. Про що завгодно ставлять «Ґодо» - про диваків, дурнів, філософів. Курбасівці своєчасно підстелили солому, поставивши і зігравши… про себе. Про акторів. Про балакучих метушливих і непосидючих лицедіїв, які жонглюють марними словами й непотрібними предметами» Олег Вергеліс, «Дзеркало тижня» Переклад з англійської – Володимир Діброва Режисерська провокація – Олекса Кравчук Візія – Влодко Кауфман Костюми – Наталка Шимін / Юлія Рибка Світло – Петро Гуменюк Діють: Владімір – Ярослав Федорчук Естрагон – Денис Соколов Поццо/хлопчик – Олег Цьона Лаккі – Ярослав-Григорій Чупило/ Микола Береза