“Магія часу”. Виставка Ігоря Гавришкевича

Відкриття виставки Ігоря Гавришкевича «Магія часу» у Львівській національній філармонії приурочене до 32-го фестивалю сучасної музики «Контрасти». Експозиція триватиме впродовж місяця, продовжуючи у виставковому просторі філармонії розмову про час, пам’ять, творчість і співтворчість, закладену в цьогорічній темі фестивалю — «ЧасоТворення СпівТворчості». Ця тема особливо точно перегукується з виставкою Ігоря Гавришкевича. Адже його «Магія часу» також народжується у взаємодії часу, пам’яті, пережитого досвіду та творчості. Час у цих роботах не є лише відстанню між минулим і сьогоденням. Він стає активним учасником творчого процесу: повертає художника до вже створеного, дозволяє переосмислити побачене, почуте й пережите та відкрити в ньому нові сенси. Ігор Гавришкевич не прагне буквально відтворити побачений краєвид. Його цікавить те, що відбувається з пейзажем у свідомості людини після сильного враження. Так народжується асоціативний пейзаж — простір, у якому реальне поєднується зі спогадом, а побачене трансформується в емоцію. Ігор ГавришкевичСеред образів, що стали поштовхом до окремих робіт, — Карпати, скелі, пов’язані з історією опришків і постаттю Олекси Довбуша, Канівські урвища, де свого часу працював Тарас Шевченко, нічне небо, сакральні місця. Це вже не просто географія. Це своєрідна територія пам’яті, де особисте переживання зустрічається з історією. Назва «Магія часу» також має для художника особливе значення. Частина представлених творів створювалася багато років тому. Деякі з них автор тривалий час вважав незавершеними, повертався до них, переосмислював, допрацьовував. І лише через роки відчував: робота нарешті досягла того стану, якого колись прагнув. У цьому є своя магія — час не лише руйнує чи віддаляє, він іноді допомагає побачити власний твір по-новому і завершити те, що свого часу залишилося недомовленим. Для Гавришкевича мистецтво завжди існувало поруч із музикою