Театр і публіка міжвоєнного Львова (20-30-ті рр. ХХ ст.)

Пропонуємо панорамний огляд театрального ландшафту Львова: основних національних театрів і театральних майданчиків міста 1918–1939 років. Окремо три блоки: польське, українське та єврейське театральне життя. Акцент — на традиції творення та культурі відвідування театру, репертуарній афіші львівських театрів того часу, а також на взаємозаперечних тенденціях у культурі (мультикультурність vs герметизація). Спільним для всіх театрів міста є пошук модерних сценічних форм для налагодження нового рівня спілкування театру зі своїм глядачем (ревю, національна оперета, «політичний театр», «монументальний театр»). Крізь призму історії театру подивимося на відкритість публічного простору та мистецького життя Львова, із одного боку, а водночас — на наростання національної ізоляції (зовнішньої — примусової політичної, колонізаційної; внутрішньої — як засіб самозбереження), замкнутість соціяльних, політичних і національних спільнот міста. • Хто? Роман Лаврентій — доцент катедри театрознавства та акторської майстерності імені Богдана Козака Львівського національного університету імені Івана Франка Захід відбувається в рамках просвітницької ініціятиви «Штука»